Кожен має право на тупість, але дехто цим правом зловживає.
Цілуй мене, цілуй іще,
Цілуй немов останній раз.
Пробач мені, пробач востаннє
Я віддалася на показ?
Мабуть я мала заховатись
Мабуть зіграли в дурня ми
І до краплини я програлась,
Коханий, ти лише бери.
Бо нема виходу мені.
Нема
Ні виходу, ні бою.
Завітрені уста
І я шепчу...
Я ж вже не плачу, я іду.
Прощай. Лишись ти сам.
З своїми клятими думками.
Коли не хочеш перший ти
Чи маю я втрачати гордість?

Та що ж тобі я завинила?
Невже така проклята я?
Скажи, чому я проступилась?
Скажи хоч щось...

І часом мені в самотині
Верзеться вдосвіта іще,
Що ніби ми обидва винні,
Що не моя усе вина.
І просиш ти тепер прощення
І знаєш що лишилася одна...

...Ти знаєш
А мені іще болить,
Не виплакала свої сльози.
І хто такий щоб це лічить?

І не було б тебе чого просить,
Якби ця гра була остання..
Спинись на мить!
Навіщо це?
Ти ж мене знову покидаєш!
І з ким би іншим не була,
Напевно ти прекрасно знаєш,
Я уявляю, що це ти...
Що ти єдиний,
Ти прекрасний,
Навчився ніжності тепер.
Що я твоя
І це твій вибір назавжди.